А я тебе таки любив.
А, може, думав... Помилявся?
За пеленою цих дощів
Навіщо я тобі зізнався,
Що я люблю... Не оцінила
Ти “щирий палкий мій порив”.
Не відштовхнула... і не зрозуміла,
Що я тебе таки любив.
Ти лиш погралась, поманила
У світ фальшивий твоїх мрій.
Для чого ж двері зачинила,
Коли тебе я ще любив?
Твоя байдужість – не образа,
То просто вбивство моїх снів.
Це прикро, та збагнув я не одразу,
Що все ж таки тебе я не любив...
А я тебе таки любив...
© Copyright: Eugenko, 2001
Свидетельство о публикации №101122700111
Свидетельство о публикации №101122700111
Рецензии