Злетіла лелека Різдвяної ночі,
Сказала так дітям своїм:
"На Божого Сина поглянути хочу
Від вас передам я уклін"
Граційно і швидко летіла лелека
Від дому, де діти малі,
І ось Віфлеєм вже замріяв здалеку
У сяйві Святої Зорі.
І бачить лелека: сповита дитина
У вбогих ясельцях лежить.
І стало їй жаль. І очі пташини
Сльзами наповнились вмить.
Біленькі пір’їни із крилець своїх
Стелила в ясельці вона.
Останнє тепло, так здалося на мить,
Лелека б Йому віддала.
Та мовила раптом Святая Дитина:
"Пташино, лети до людей!
Ти в кожному домі бажана віднині.
І станеш ти другом дітей!"
Ти в кожному дом бажана в днин...
© Copyright: Мирослава Данканич, 2001
Свидетельство о публикации №101111200593
Свидетельство о публикации №101111200593
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.