Ось скінчилось одне із життів,
Що гімназією називалось.
Не боятимусь вже вчителів,
Про розлуку мені й не гадалось,
Курс мистецтва я вже не пройду
І на хімії не посміюся,
На п’ять алгебру не напишу.
Не хочу випускатись, боюся:
Що там є в тім суворім житті?
Що там є окрім сміху і грошей?
Вже не матиму те, що колись
Я “гімнезією” назвать зможу.
Буде друзів мільярди нових,
Та не буду кохати вже вперше,
Будуть дні у чеканні чужих,
Знову милих коли-небудь Burschen.
Не побачу на парі вже дощ,
Що цікавим потоком крізь краплі
Зазирне в спокій класу, або ж
Перетворить побачення в ралі.
Жити вірно навчився я тут:
В суперечках англійської мови.
У години затишшя чи скрут
Вкрию ніжністю той милий спомин.
Я соромитимусь сам себе
Коли світ прожену сей у луки!
Я сміюсь, а сльоза все тече,
Як нам боляче всім в час розлуки…
Май 1998 года
Ось ск нчилось одне з житт в...
© Copyright: Деметриос, 2001
Свидетельство о публикации №101032400299
Свидетельство о публикации №101032400299
Рецензии
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
