Ненька Украiна

Україна, моя ненька,
Мати богом дана
Хто не грабував бiдненьку
Iз часiв Богдана?
Й татарви  було немало, 
Ляхи й навiть шведи,
Наче тут мастили салом,
Або й краще, медом.
Та велика Катерина
Всiй Росii мати
Так любила Україну
Панам роздавати.
А коли з царської  скринi
 турнули Миколу
Стало тяжко Українi
як не було нiколи.
Нiмцi неньку воювали
разом з козаками
Комунiсти продавали
жирними шматками
Одне одного рубали,
(бо славно ж рубалось!)
Анархiсти грабували
все, що не сховалось.
Потiм, тiльки землi в Ненi
щось таки давали,
комiсари навiженi
у розпил пускали.
Комуняки з України
зробили комору
I прийшла таки година
для голодомору.
Тiльки стала Ненька сили
збирати в комуни,
знову нiмцi наскочили
а з ними й румуни
знов вмирали старi й дiти,
хворi i здоровi,
текли,- нiде правди дiти, -
знову рiки кровi.
А поспiль вiйни тяжкої
Крим подарували,
а зате i рiдну мову
ледь не вiдiбрали.
Замiсть жита засiвала
кукурудзу Мати,
а в садибi дозволяли
лише пiвня мати.
От коли зняли Микиту,
трохи легше стало,
бо ж тодi родилось жито,
i з"явилось сало.
Стала Ненька самостiйна
мрiя iзбулася,
Тiльки все одно що вiнйи
доля ця далася,
Православнi, унiати,
та автокефльнi
дiлять церкви брат iз братом
мов стiльцi в вiтальнi.
А за ними демократи,
i сини, i дочки 
тягнуть з лав своєї мати
й собi по шматочку.
Хто устиг iз рiдной  мами
шмат вiдрiзать лезом,
золотими ланцюгами
 шию оперезав.
В кабiнетах псами злими,
(он якi активнi)
I бандюги промiж ними
ходять мов тi пiвнi.
Тiльки вiрю -ця порода, -
як кульбаба в полi.
Буде сила у народа,
буде й справжня воля.
Буде колись моя Неня
славна та багата
Люди -добрi та ученi,
м"ясо в кожнiй хатi.
I вiд Чiлi до Китаю,
з Риму до Пекiна,
скажуть люди, що немає
кращої каїни.