Роззявкуватий перевод

По вулиці Басейній
дивак незграбний жив,
домашніх повсякденно
то сердив, то смішив.

Ранком сів на ліжко м’яте,
став сорочку надягати,
в рукава просунув руки -
щось не зручно. Та це ж  брюки!

Був підсліпуватий
той роззявкуватий.

Одягти пальто хотів
«Це не те!» - з усіх боків.

Натягати став гамаші,
кажуть бідному: «Не ваші!»

Замість шапки на ходу
він напнув сковороду.

Рукавиці зміг на п’яти
замість валянок нап’ясти.

Ось який забавний,
дивний і безладний!

Раз, у трамвай залізши,
він їхав на вокзал
і, двері відчинивши,
так водію казав:

«Високоповажний
вагоношановод!
Вагоноушанований
високоважновод!

Мені, щоб там не стало,
Виходити за мить.
Будь ласка, у трамвала
вокзай свій зупиніть!»

Водій здивувався -
Трамвай загальмувався.

Ось який безглуздий був -
Тут наплутав,  там забув.

На вокзалі по білета
рушив прямо до буфету,
а коли відкрилась каса,
він замовив пляшку квасу.

Ось який кумедний скрізь -
насмішив людей до сліз.

Хутко вибіг на перон,
сів в відчеплений вагон,
вніс валізи, клунки, жваво
розсував їх всіх під лави,
впав у кут біля вікна
і полинув в спокій сна.

«На якім ми полустанку?» -
Закричав він спозаранку.
А з платформи кажуть радо:
«Ви у місті Ленінграді».

Він іще поспав до схочу,
знову до вікна підскочив
і, побачивши вокзал,
здивувався та спитав:

«Ця зупинка, не йму толку,
Балагоє, чи Поповка?»
А з платформи кажуть радо:
«Ви у місті Ленінграді!»

Ще поспав. Сховалось сонце.
Знов поглянув у віконце.
Як побачив там вокзал,
потягнувся і спитав:

«Що за станція така?
Дибуни це, чи Ямська?»
А з платформи кажуть радо:
«Ви у місті Ленінграді!»

Заволав він: «Що за жарти!?
Вже добу я їду в Харків,
а приїхав я назад,
а приїхав в Ленінград!»

Потім він і сам сміявся,
як з усім цим розібрався.