Тарасова Стежина
Тому, хто підкорює час,
Я знову знаходжу стежину,
Що кроками міряв Тарас.
Де спомин батьківської хати
Поетові гострив перо,
Де поряд і Хортиця – мати
І пінився сивий Дніпро.
Де бачили скелі, де взнали
Годину сумну лихоліть -
Тарасові думи злітали
У вирій буремних століть.
Минав невеликі байраки
Торкався думками всього.
І може, десь тут "Гайдамаки"
Зродились у серці його
І звідси цурався чужини,
Принади її і добра -
Немає другої Вкраїни,
Немає другого Дніпра.
Я думи оті і стежину
Нащадкам у спадок несу -
Як неньку, любіть Україну,
І велич її, і красу…
,,,Вiками краiна страждала
Вiд примхи кремлiвських заброд
Остання навала вказала--
Вjдчув свою Велич народ...
А тiльки полеглi героi
Та жертви катiв - палачiв
Без приладiв , тобто без зброi,
Нам свiтять зiрками вночi.
Хoч навiть не мали Здогадки
Вбачати Хоробрicть без меж
Сучастникiв й славних нащадкiв -
То ж дуже здивованi теж...
Е тiльки така предумова,
Що буде здивований й свiт -
Це Армiiя! Вiiра i Мова!...
Та вiiра у твiй Заповiт!
Свидетельство о публикации №124030906423
Дуже гарно, сподобалось.
Всього найкращого.
💙💛
Светлана Пузина 09.03.2024 20:34 Заявить о нарушении