Наглый хулиган

Ах этот ветер
наглый хулиган
проник....
мне под одежду...
дразнит губы...

А я то знаю...
это всё обман!!!
зигзаг стихии...
завтра всё забудет...

И снова я...
остануся одна...

без страстного...
желанного... стремленья...

споить меня...
страстями ...
без вина...

и полюбить...
до..
ум0-
помрачЕнья.
.......................................
Не плачь дефчёнка
Я уже учусь...
как ветер быть...
дарить
свою беспечность...

Ласкать без спроса...
сказочную грудь...

И...
превращать...
мгновенья... эти...
в вечность


......................................................


Я был как ветер...
наглый хулиган...
срывал одежды...
жалил тебя в губы...

Мы оба знали...
это не роман...
зигзаг стихиии...
завтра всё забудем....

Сегодня я один...
и ты одна...
но в сердце тлеет...
тайное стремленье...

споить друг друга...
страстью...
без вина...
и насладить...
до ум0-
помрачЕнья...

Ты верь дефчёнка...
Я ещё вернусь....
как ветер...
подарю свою беспечность....

без спроса обнажая твою грудь...
Я повторю...
мгновений наших...
вечность.
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,


                ВІД ДРУЗІВ 

*****наталія калина -
вільний переклад -
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714033

О, вітре,
ти нахабний хуліган
проник…
крізь одяг
дразниш мої губи…

А я ж то знаю…
це лише обман!!!
віраж стихії…
завтра все забуде…

І знову я…
залишуся сама…

 без пристрасті…
 бажання… і спокуси…

  п’янію я…
  у пристрасті…
  вина…

  і покохаю…
  до…
  без тями
  в мареві спокуси.
.......................................
  Не плач, дівчино!
  Вже навчаюсь я…
  мов вітер бути…
  легко дарувати
  свою   бентежність…

   Й плекати без питань
   казкові груди…
   без болю і
   розпусти… доторкань…
   
   І
   миті…
   перетворюю я ці
   у вічності безодню… і безмежність


......................................................


Я був мов вітер…
той нахабний хуліган…
зривав весь одяг…
жалив тебе в губи…

 Обоє знали…
 це не наш роман…
 віраж стихії…
 завтра все забудем…

Сьогодні я один…
і ти сама…
але у серці крихта тліє…
тайно…

 п’яніти разом…
 пристрастю…
 вина…
 і втіхи дарувати
 бездоганно…
 п’яно…

 Ти вір, дівчино…
 Я ще повернусь…
 мов вітер…
 подарую свою плинність…

 обожнюючи груди… без питань
 знов  повторю…
 миттєвості
 науки доторкань.
                23.01.2017
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,


***** *Svetlaya* -
натхнення за мотивами : НАГЛЫЙ ХУЛИГАН
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660991

ах! вітерець-пустун
волоссям грався
мурахи ніжній шкірі дарував
мов шовк легкий
до персів доторкався
мить шаленіла
подих пив кришталь

і полетів
залишивши дарунок
чуттів легких
мов океанський бриз
і присмак - невагомий поцілунок
очей блакить усміхнених твоїх
                20.04.2016
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,


***** *Кассіопея* -
переклад: НАГЛЫЙ ХУЛИГАН…

Ночь была длинная мне было скучно…
Какой-то твой стиш давно хотела перевести
И… как-то так…

Ох, вже цей вітер…
Наглий хуліган…
Проник мені під одяг…
Дражнить губи…

А я ж то знаю…
Що це все обман!…
Зигзаг стихії…
Завтра все забуде…

І знову я залишуся одна…
Без прагнень пристрастних й бажаних
Мене споїти пристрастями без вина…
І ніжно закохати до нестями…

Не плач, дівчино…
Я вже вчусь, неначе вітер бути…
Дарувать свою безпечність…
І пестити без дозволу казкові груди…
Ці миті перетворюючи в вічність…

*******************

Я був, мов вітер…
Нахабний хуліган…
Зривав твій одяг…
Жалив твої губи…

Ми разом знали…
Це все не роман…
Зигзаг стихії…
Завтра все забудем…

Сьогодні я один…І ти одна…
Та в серці тліє прагнення таємне…
Щоб пристрастями один одного
споїти без вина…
І насолода щоб була шалена…

Ти, дівчино, лиш вір…
Я маю повернутись…
Щоби свою безпечність,
наче вітер, дарувати…

Без дозволу оголюючи груди…
І наші миті в вічності перечитати…
                16.04.2016
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,