Патриотизм

Патріотизм – яке красиве слово
Але чомусь про нього ми забули,
Ми патріотами стаємо лиш коли п’яні в дрова
І продамо країну під автоматним дулом.

Ми кричимо, що жити неможливо
В нашій країні, яка висить немов ярмо
На нашій шиї, але це і не диво:
Погано нам живеться, тому що так ми живемо.

На вулицях все більше «патріотів»
З шприцем в руці, чи з пляшечкою пива,
Не вистачить мені і ста блокнотів
Щоб описати цей «патріотизм» красиво.

І ми тут не при чому - винні депутати,
Це все вони, від них усі проблеми.
І не набридло нам щоразу це казати -
Шукаєм виправдань собі, як капітани Немо.

Невже немає тих на кого треба нам дивитись
Щоб ставити у приклад, рівнятися на них
Невже, за ряд років люди встигли так змінитись
І дух патріотичний в українцях всих?

Заради кого люди гинули в війні?
Задля наступних поколінь і нашої країни.
Я сподіваюсь, що не одному мені
Важливо, щоб держава не перетворилась у руїни.

Я вірю в краще, вірю в слова Шевченка,
І в ті людські думки, що моїм не протилежні:
«Ми діти України, тому заради неньки
Треба боротись нам за справжню незалежність!».