Котячі любощі затихли, врешті-решт,
І тьмяний місяць завітав до спальні...
Кохай мене навально і повально,
І аморально- як зумієш - теж.
І ще, і ще... І та пророча мить,
Коли вже місця мало у квартирі...
Моя білизна відлетить у вирій
(та бог із нею, хай собі летить!)
Шерше ля фам, бонжур, мон шер, шарман,
До ранку розмовляли по-французьки,
Дифтонги розбивалися на друзки,
Текло мовчання і скрипів диван...
І простирадла - як в бою знамена,
Бо в тілі - ти, і поза тілом - ти...
Як ми любились... довго і шалено...
Нам заздрили сусіди і коти...
котячий вiршик
© Copyright: Женщина Золотая, 2011
Свидетельство о публикации №111010600071
Свидетельство о публикации №111010600071
Рецензии
Вот это я люблю.... и желчного поноса соседям , а котам тема для серенад.
Людмила Лашкул 2 20.01.2013 23:54 • Заявить о нарушении
Людмила Лашкул 2 20.01.2013 23:54 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.