Вовкулака

 "Казка на пам'ять у вузлик"



 Я буду пробиратись, ніби вовк,
 Поміж хатів, хоч місяць ще не в повні,
 Поміж дворів, які від снігу повні
 Й від речення натхненних молитов.

 Хоч менше зір, у грудях  теплий жар,
 Ото взяли вже - печі палять - моду,
 І дим їдкий заходить на негоду,
 І вітер десь заходиться між хмар.

 А я біжу... притрушує  (сніги),
 Кладе дрібненько... Брате! ти ж не зрадиш?
 Якого дідька? і якого... ради -
 Ще довго-довго віддавать борги.

 Ото вже і пішов сто сьомий крок,
 Ото вже повело щось не ледаче,
 І я у шибу глянув...
                хлопчик плаче...
 Мене побачив! - чую голосок:

 (Воно ще і руде таке мале
 З подушки вскубло трохи пуху-пір'я)
-Ой, мамо, мамо, вже Різдво іде -
 Дивися, он  і  вовчик на подвір'я!

 І я зрадів, мов прищасливим снам,
 І оминаю цвинтар - ще приблуда,
 Але вже знаю, будуть з мене люди,-
 Уста дитячі правду кажуть нам.









(17.11.)