Їде мій потяг
Як ви сказали? Шарлеруа!
Поль Верлен
Їде мій потяг,
мчить моя юність.
Як Ви сказали, - таке не бува ?
Стрічні перони, замкнуті клуні.
Вже Привокзальна.
Столиця. Овва!
Товпляться миром, волають димами,
Тут пароварні, гарячі цехи;
І розгрібають своїми руками
Купи із листа руді двірники.
Тут у крамницях всілякого краму,
І диліжанси бруківку кують,
Тут попід арку, услід з голубами,
З ринку монахи даяння несуть.
А над столами гендлярськії лиця
Круглі, томати, заморські плоди.
І ще кавалок неба іскриться,
Тільки й того,- що напиться води.
Їде мій потяг.
Мчить моя юність.
Слідом за нами сонця свіча.
Сірі вокзали.
Замкнуті клуні.
Вже під'їзджаєм.
Столиця стріча.
потяг
© Copyright: Владимир Киевский, 2010
Свидетельство о публикации №110110105749
Свидетельство о публикации №110110105749
Рецензии
Гарні вірші. Дуже дякую Вам, Володимире)
З повагою,-
Веточка Вишни 08.07.2011 12:03 • Заявить о нарушении
З повагою,-
Веточка Вишни 08.07.2011 12:03 • Заявить о нарушении
Дякую, приємно чути від Вас відгук)
Зі взаємною повагою,
Владимир Киевский 10.07.2011 18:42 Заявить о нарушении
Зі взаємною повагою,
Владимир Киевский 10.07.2011 18:42 Заявить о нарушении
На это произведение написано 6 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.