Илахим, Игорь Литвиненко
Вiд кохання не вмирають
Илахим
Знаєш, я тебе ще пам'ятаю,
Кожний вірш нагадує про тебе!
(Олена Мос, Пам'ятаю)
Я без тебе живу, я без тебе не вмер.
Та і хто і коли помирав від любові?
Але Банкова, 10, якщо без химер -
Щось подібне мені… Ось така моя сповідь.
Не змінилось нічого; все йде, як і йшло.
Сонце сходить спочатку, а потім сідає.
Знов доводить добро, що сильніше за зло.
Віртуальність рятують диванні джедаї.
Я не те щоб розкис, не зламався, не п'ю.
Об'єктивно ніхто б не сказав, що я ринда..
Та без тебе реальність усю цю свою
Відчуваю порожнім сумним лабіринтом.
Ти не поруч, а ніч-Аріадна з клубка
Не висмикує ниткою місячний промінь.
Ти не чуєш, але з будь-якого рядка
Знов лунають до тебе волання на пробі.
Я не в змозі забути, кохання моє,
Що було б, якби ти була поруч зі мною.
Так, життя – трохи гра, то любов – це круп’є.
Отже, знову програв їй у цім казино я.
Ніч – рулетка, а місяць скотивсь на зеро.
Може, це гра уяви чи брак ендорфіну.
А в мені, знаєш, ще не дубіє П’єро.
Вірний знак: і в тобі не сивіє Мальвіна.
Ти не стала одною з численних, о ні!
А інакше б не так сильно гупало серце.
А талант… Білосніжкою спав би в труні,
Але надто вже звик бути твоїм люстерцем.
Так, шляхетніше, краще, гарніше нема.
І таких пам'ятають до смерті і довше.
Смерть від цього – напевно, сказав би Кузьма,
То попсуте кіно. В це не вірить ніхто вже.
Десь у когось принади нічного життя.
А у інших – загибелі цілодобові.
Від кохання свого не помру, мабуть, я.
Та немає життя без твоєї любові.
© Copyright: Илахим, 2024
Свидетельство о публикации №124042201708
------
Запах парфюма...
Чуть-Чуть Другой
Ты красивая - не еле-еле:
Для меня - ото всего вдали,
Напиши по воздуху: "Емеля -
До мукИ стихов - печаль мели...
Верь: солёнее солонка - соли:
Лишь бы сталь - сжимала рукоять,
Ах - не мой ли, где-то - ах, не мой ли -
Вдох сумел - от выдоха отстать?
Хоть воушию - хоть лишь воочью,
Здесь, где в память - тычется самшит,
Пусть молчанье, шороха чуть громче -
Возле губ не сомкнутых молчит...
Через детство - к юности иди ты:
Для чего - ресниц сгущая дым,
Ты, повторно дО-смерти убитый -
Оставался заживо - живым?
Пара глаз моих - от взгляда скисла:
Хоть в рассудке стой - хоть нА-пол ляжь,
Чтоб метафора, до сути смысла -
В сердце чьё-то - совершала хадж..."
Мне от мёда слов - донельзя горько,
Отвечаю вновь, но - не опять:
"Дай с пословицей, пустоговорку -
Как шнурок - на узел завязать!
Морось - сумеркам живым опора:
Если жар плечей твоих - горяч,
Из беды, достань пинцетом горе -
Как осколок мины - военврач...
Мы у грусти белой - новобранцы,
Разберись - покуда мы вдвоём:
Чья ладонь, к утру теряла пальцы -
На колене матовом твоём?
Вместо слов - в башке, мы - чувства возим:
Лишь бы - мрака оседала взвесь,
Как подсвинок зАполночь навозом -
Лунным светом я испачкан весь...
Ах, дои прозрачным ветром - небо:
Здесь - святой обиде вопреки,
Будто запаху парфюма, мне бы -
Пропитать пустой флакон - тоски!
Лирика - Поэзии закваска:
Я - упрямству делая укол,
Снизу вверх, из веры христианской -
Иисуса зА-руку увёл...
Чьих зрачков укачаны гвоздики?
Согласись, что правда - маета,
Лишь бы, выхухоль моей улыбки -
Шёрстку чистила у центра рта!
В рифмы дай упасть - закатом с крыши:
Хоть - у церкви Божьей сквернословь,
Запрети, симпатии мальчишьей -
Втихаря не полюбить - любовь...
Успокойся, чуня - поневоле,
Заблудиться чтоб - в стосотый раз,
По душе своей, как Марко Поло -
Караваны ты водила - фраз!
Мыслей помни кисло-сладкий запах:
Ведь с тех пор - сквозь перезвон аллей,
Ты - не еле-еле, слишком всяких -
Остаёшься издали - родней..."
© Copyright: Чуть-Чуть Другой, 2024
Свидетельство о публикации №124101706521
Другие статьи в литературном дневнике:
