***

Василь Кипилюк.

Я тут сам і ти десь там сама,

Світ перетворивсь на чорно-білий...

Сам себе питаю: - Чи зима,

Чи слова нас наші розлучили?

Я вночі сьогодні знов не сплю,

Уже котру ніч не можу спати.

Хочу розказати, як люблю,

Та не знаю, де тебе шукати.

Притрусило снігом всі сліди,

( Схоже, десь прорвалась дірка в небі).

І тепер не можу я знайти

Стежку, що вела мене до тебе.

Телефон вже котрий день мовчить,

Не дає мені тебе почути.

Через те не можу я заснуть,

Бо не звик без тебе довго бути.

Холодом зимовим обдає,

Виє у душі холодний вітер.

Захололо серденько моє

І нема кому його зігріти.

Завтра до ворожки я підУ,

Попрошу мені поворожити:

Чи дорогу до тебЕ знайду,

І чи зможу серце відігріти?

Уже сонце вранішнє встає,

Місяць в небі спати скоро ляже.

Мені думка спати не дає:

Що ж мені в о р о ж к а завтра скаже ???

Другие статьи в литературном дневнике:

• 31.01.2017. ***
• 29.01.2017. ***
• 28.01.2017. ***
• 26.01.2017. ***
• 24.01.2017. ***
• 23.01.2017. ***
• 22.01.2017. ***
• 21.01.2017. ***
• 20.01.2017. ***
• 17.01.2017. ***
• 16.01.2017. ***
• 15.01.2017. ***
• 14.01.2017. ***
• 13.01.2017. ***
• 11.01.2017. ***
• 09.01.2017. ***
• 08.01.2017. ***
• 06.01.2017. ***
• 04.01.2017. ***
• 03.01.2017. ***
• 02.01.2017. ***