***

Анатолий Загравенко

Накупані в джерельно-чистих водах,
святкуємо свій потаємний шлюб.
Як любо теплий відчувати подих
й вологу пити із вишневих губ.

А ти земна і разом з тим небесна.
Замало слів, щоб виразить чуття.
Ти обернула осені на весни,
перевернула все моє життя.

Ти світишся так сонячно, кохана,
і я - як лель у променях твоіх.
В гущавині вкраїнської савани
сам Бог благословляє нас на гріх.

Ще з ким таку пізнаю насолоду?
Палкі признання шепотів кому б?
То дай же ще відчути теплий подих,
Вологи спити із вишневих губ...

+++
А того ти й не відаєш у снах,
що викрадаю я тебе щоночі.
І несучи, як сонце, на руках,
дивлюся у твої закриті очі.

І лиш мені в ту осіянну мить
ти ніжно усміхаєшься, коханна,
допоки в небі срібро зір тремтить,
і стеле місяць промені багряні.

Полеж в моїх обіймах горілиць,
красиво й вільно розметавши груди.
Спочинь хоч так від клопоту й дрібниць,
допоки міцно сплять недобрі люди.

Отак жіночій і звікуєш вік
в моїх жаданнях райдужних і мріях.
Я, може, старомодний чоловік,
але тебе кохаючи, лелію.

+++

Найавгустіша світлосте жіноча,
чи знаєте, як палко Вас люблю?
Найбільше Ваші мудрі й гарні очі
з іскринками в живому кришталю.

Моя Ви добра і солодка муко,
жадання вічне, мріє чарівна,
поцілувавши Вашу ніжну руку,
невільно станеш п'яним без вина.

А мови гречні й вишукані звуки.
Від них мені, аж подих зупиня.
То - щастя після кожної розлуки
торкатись легко Вашого вбрання.

"Каждый принимает конец своего кругозора за конец мироздания."
А. Шопенгауэр.

Мені ти заздриш, що пишу вірші?
А те, що маєш ти, нічим не гірше.
Ти геніальна світлістю душі,
а ніжною жіночністю тим більше.

Ці губи, очі, лебедина грудь,
твоя якась божественна постава,
ти вся як є, такою вічно будь,
як цвіт медовий у моїй уяві.

Я часом божеволію від мук,
що не моя ти, краща всіх на світі.
Я так люблю смаглявість любих рук,
й коліна, що з-під сукні звабно світять.

Мені без тебе вже нема життя.
І дух, і тіло за тобою тужать.
За соняність мойого почуття
до мене будь хоч трохи небайдужа.

Бо що без тебе всі мої вірші?
І що без тебе я на білім світі?
Ти геніальна світлістю душі.
Для мене ти - як мудрість в заповіті.

А.Загравенко
Щиро, Валерій.
-------------------

" Только ветру в поле говори о себе, а среди людей - слушай о них, ибо всяким своим "нет" порушишь чьё-то и не всяким "да" сотворишь благо."( О.Гегельский)

" Где нельзя уже любить - там нужно пройти мимо." ( Ницше)

Другие статьи в литературном дневнике:

• 29.03.2016. ***
• 28.03.2016. ***
• 27.03.2016. ***
• 26.03.2016. ***
• 25.03.2016. ***
• 23.03.2016. ***
• 21.03.2016. ***
• 20.03.2016. ***
• 18.03.2016. ***
• 16.03.2016. ***
• 15.03.2016. ***
• 13.03.2016. ***
• 11.03.2016. ***
• 10.03.2016. ***
• 09.03.2016. ***
• 08.03.2016. ***
• 07.03.2016. ***