ЧортополохВже набридло плакати від пісень, Проводжати ніч, зустрічати день, Коли все, що любиш, тепер мішень, І сирени такі протяжні... Просто хочу каву, одну на двох, І щоб знову мир, і щоб путлєр здох, Щоб в саду не тільки чортополох, І щоб знов були легковажні... Ти, звичайно, важний, а я легка... Що візьмеш з дивачки і дивака? Лише бруд доріг та в руці рука, Боязкі і такі відважні... Але доля розводить усі шляхи, За твої страхи, за мої гріхи, Розлетілися в сторони, як птахи, Полохливі і недосяжні... Що за птах, що мається по світах? У яких краях? На чиїх дахах? Що за пташка співає в чужих руках? Все щебече і не гніздиться... Новорічне місто блищить, мов скарб, Так світило серце, яке ти вкрав, Воно гріло душу, коли ти спав... А мені з тих часів не спиться... 17.12.2024 © Copyright: Юка Санна, 2025.
Другие статьи в литературном дневнике:
|
