***
Вчора - безпутним день здавався.
Сьогодні – сонце.
Похмурим був опівднi вiн... учора.
Сьогодні - осінь.
У свої права вона вступила, — раптом.
І посилання скінчилося моє
З доброї волі...
Осінь
Знову б'є мене осінь.
На розмах. Вітрами.
Мені знов не вистачає світла
І повітря не вистачає!
Але я не люблю тебе, осінь!
Та й сама ти про те знаєш.
Нехай листя кружляє у вальсі,
Не подобаються твої танці.
Хай пожежа! Краса не гріє.
Сумно так, що душа завмирає.
Мені знов не вистачає світла
І повітря не вистачає!
Руда
Лада Арій
З дерев раптом листя скинула
Нам під ноги, оголилася вся.
Дощем безсоромно бризкала.
Шалена, безсоромна, руда!
Та у вікна ночами темними -
Стукотила, кричала, плакала!
На ранок, нарешті заспокоївшись
Сказала: "Не чекали, а я прийшла!"
2016.
Я подорослішала на життя
Лада Арій
Dgambo, світла тобі пам'ять!
Я подорослішала на життя.
Так багато днів – без тебе.
Ну як ти там? Ти тримайся
І знову навколо йде -
Моя голова!
А осінь плаче дощем
І барабанить у вікно,
Ну, як ти там – без мене?
Моя душа знов навпіл...
Не за горами зима!
А ти... любив дощ,
А ти... любив сніг,
А ти... любив сонце
І море, жінок,
І все навкруги.
Коли ти пішов,
Милий друг від мене-
Обрушилося небо
І сонце померкло...
Не стало тебе.
Я подорослішала на життя.
2019.
Другие статьи в литературном дневнике:
