Баллада про разлуку - из Нины Трало Инна Гаврилова

Бобрякова Елена: литературный дневник

Баллада про разлуку - из Нины Трало
Инна Гаврилова
Перевод с украинского
http://www.stihi.ru/2014/12/19/6472


Оригинал


балада про розлуку


Відболіла душа…
Відболіла так гірко тобою.
Біль у далеч пішла,
по щоці прокотившись сльозою.
Як не буде в мороз
білосніжного саду цвітіння,
Так нема ні в душі,
ні у серці любові горіння.



Закувала зима,
закувала льодами страждання,
задрімало в снігах
моє сковане болем бажання.
Я кружляю вночі
в заметілі холодному танці
свій спочинок знайду
в діамантах морозних уранці.



На калину п’янку
прилетіли грайливі синиці,
принесли ранній спів
ніби звуки святкові дзвіниці.
Заспівали в гаю
вже пожухлі нескошені трави,
тільки в серці живуть
відболілого щастя заграви.



Замітає зима
білим снігом сліди на прощання,
Заспівав за вікном
білий сніг мені пісню чекання.
Я забула тебе
і не чую вже кроків на ганку,
Коли ти залишав
мене в ніжнім рожевім серпанку.



Відболіла душа…
Відболіла так гірко тобою.
Відкружляла зима
й плаче сніг у струмках сум-водою.
Зустрічаю весну!
Зустрічаю весняне світання,
тільки в серці щемить
моє зболене перше кохання.
19.12.2014 р.


Перевод Инны Гавриловой


Отболела душа...
Отболела так горько тобою.
Боль далече ушла,
по щеке прокатишись слезою.
Как не будет в мороз
белоснежного сада цветенья,
так душе,полной слёз,
не разжечь больше пламень горенья.


Заковала зима,
заковала во льды след страданья,
Задремало в снегах
обожженное болью желанье,
Закружилась вночи
я в метели холодной понуро.
Свой покой отыщу
в бриллиантах морозного утра.


На калинов покров
суетливые сели синицы,
Принесли ранний зов,
будто звуки священной звоннИцы,
Зашумели в садах
пожелтелые жухлые травы,
только в сердце полно
отболевшего счастья отравы.


Заметает зима
белым снегом следы на прощанье
и запел за окном
белый снег мне напев ожиданья...
Я забыла тебя
и не слышу шагов на крылечке
тех, что музыкой ты,
оставлял мне на память в сердечке.


Отболела душа,
отболела так горько тобою...
откружила зима,
плачет снег в ручейках грусть-водою...
Я встречаю весну,
привечаю надеждой рассветы,
только сердце щемит
от любви той больной, безответной.


07.12.2016г.


Особое спасибо Светлане Груздевой за помощь в редактировании перевода



Другие статьи в литературном дневнике: