Людмила Юферова
Зимний вечер (на украинском)
Розлився в небі теплий теракот,
Де сонне поле добрело до краю,
Де м’яко із заобрійних висот
Щокатий місяць землю розглядає.
Нечутно в двір прокралася зима,
До жовтих вікон подихом припала.
Терпкий морозець комини пройма
І смокче дим із димарів зухвало.
Дрижить повітря в блискітках фольги –
Здається, час іде й тихенько дише...
Виттям собачим, видно, від нудьги
Мережить простір перемерзла тиша.
Збігає сум по виступцях ярів,
Думок блукають кинуті отари...
І тільки ніч на гойдалці вітрів
Зірки лапаті заганяє в хмари.
Перевод Галины ОРЕХОВОЙ
Разлился в небе тёплый терракот,
Где поле добрело до края, дремля,
Где мягко из-за облачных высот
Щекастый месяц всё глядит на землю.
Зима неслышно забрела во двор,
У жёлтых окон затаив дыханье,
Проник морозец в трубы, словно вор,
И нагло дым из дымоходов тянет.
Дрожит и воздух в блёсточках фольги-
И, кажется, что время тихо дышит.
Собачьим воем, видно от тоски,
Тишь мёрзлая простор берётся вышить.
Бежит печаль по выступам яров,
Блуждают мыслей брошенные кучи,
Ночь, одолжив, качели у ветров,
Большие звёзды загоняет в тучи.
© Copyright: Людмила Юферова, 2013
Свидетельство о публикации №113120810523
Людмила Юферова
Раптово сірий вечір постарів,
Рожевий небокрай в пітьмі розтанув...
Жовтаве світло теплих ліхтарів
Напилося імлистого туману.
Вечірній дзвін втопився в небесах.
Туман і зорі – неповторний витвір!
Гойдаючись на вітах-терезах,
На руки осокору влігся вітер.
Розмоклий грудень бавитися звик:
То сніг, то дощ, а то тепла доволі,
І повний місяць, ніби Божий лик,
В молочно-золотому ореолі.
На горизонті, що під ніч розпух,
Застрягли сірі хмари-сніговози...
Розхриставши легесенький кожух,
Зима йде в поле кликати морози.
А я вже вдома і топлю плиту...
У мене шоколадка є до чаю...
І капа сум у чашечку пусту...
Ти знаєш, як тебе не вистачає...
© Copyright: Людмила Юферова, 2013
Свидетельство о публикации №113122210937
Другие статьи в литературном дневнике:
- 14.12.2013. Людмила Юферова
