Басня со школьной поры
Л. Глібов
«Щука»
На Щуку хтось бомагу в суд подав,
Що буцiм би вона такеҐ виробляла,
Що у ставку нiхто життя не мав:
Того за;ла в смерть, другого обiдрала.
Пiймали Щуку молодцi Та в шаплицi
Гуртом до суду притаскали,
Хоча чуби й мокренькi стали.
На той раз суддями були Якi;сь два Осли,
Одна нiкчемна Шкапа Та два стареньких Цапа,
Усе народ, як бачите, такий Добрячий та плохий.
За стряпчого, як завсiгди годиться,
Була приставлена Лисиця…
А чутка у гаю була така,
Що нiби Щука та частенько,
Як тiльки зробиться темненько,
Лисицi й шле то щупачка,
То сотеньку карасикiв живеньких
Або линiв гарненьких…
Чи справдi так було, чи, може, хто збрехав
(Хто ворогiв не мав!),
А все-таки катюзi,
Як кажуть, буде по заслузi.
Зiйшлися суддi, стали розбирать:
Коли, i як воно, i що ;й присудити?
Як не мудруй, а правди нiде дiти.
Кiнцiв не можна поховать…
Не довго думали рiшили
I Щуку на вербi повiсити звелiли.
Дозвольте i менi, панове, рiч держать,
Тут обiзвалася Лисиця.
Розбiйницю таку не так судить годиться:
Щоб бiльше жаху ;й завдать
I щоб усяк боявся так робити,
У рiчцi вражу Щуку утопити!
Розумна рiч! всi зачали гукать.
Послухали Лисичку I Щуку кинули у рiчку.
____________1858
Джерело: http://dovidka.biz.ua/shhuka-glibov/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Другие статьи в литературном дневнике:
