колiр кровi
римуючи слова... Зостанусь чемним,
не згадуючи літо, спеку, квас...
Не смійтеся. Що заздрити нікчемам,
коли вам зірку с неба не дістав...
Тут зовні - осінь, а вночі сузїр'я
не ті, що вдома... Декілька уяв,
це краще, ніж одна. Щодення сіре,
здається, трохи нехтує дощем -
ні краплі. Знову я звертаюсь, пані,
до Вас... Якби нікчемою з нікчем
у віршах плів слова високопарні,
спростовував би правило - не смій
торкатися минулого, не треба...
Торкнусь фіранки, що там, боже мій?
Зразок пізньо-осіннього Ереба
за склом - це ніч, бруківка, ліхтарі.
А в пам'яті - цукровий клаптік вати,
бо літо, і співає птах вгорі,
і мир, і ще не треба воювати.
Коли це все було? Та зникло як.
Було це справді, може, тільки вірши
у зошиті? Є кава і кон'як,
і рими є... Скажить мені - навіщо?
Не знаю сам. Такий нікчема я,
даруйте, пані... Осінь б'є рекорди,
назвати вас не можу на ім'я,
затимуючісь десь навколо коди,
і знову повертаючись туди,
де літо, калатає серце лунко,
де врода Ваша чистої води,
і подих Ваш, і присмак поцілунка.
Ну, як забути це? Скажіть мені?
То літо, вату, ті нитки цукрові?
Вже осінь... Листя у часи сумні
фарбує листопад у колір крові.
Свидетельство о публикации №124112308553
подстрочник не скрывает партитуры,
но к вечеру всё меньше куражу…
Ноябрь уходит, остаются дуры.
А что с них взять? Вчерашних снов кисель
давно уж выпит, не оставив капель,
но листопад о том не пожалел,
лишь со смычка на струны звуком капал…
Закрою двери, вымою полы
и окна распахну в туманный студень,
и снова будут сумерки милы,
и день вчерашний мил, и …неподсуден.
.
Спасибо Вам, Лев...
Такая вот осень.
Миоль 25.11.2024 10:39 Заявить о нарушении
смысл, как мне кажется, легко ухватить, славянские языки похожи. а что не понимаете - гугл-переводчик...
Винил 25.11.2024 11:35 Заявить о нарушении
Главное - междустрочье, там гугл не поможет.
Хорошего Вам дня!
Миоль 25.11.2024 12:05 Заявить о нарушении