***

"розгортається драйв
 і зірвавшись димиться савана
 і дахи за птахами летять...
 після тебе в мені залишається рана
і нірвана сліпа
і німа благодать"
         Юрко Іздрик

Після себе волію лишати нірвану
Не сліпу, а всебачучу, Як Любов.
Не лишати - Твої лиш вигоювать рани,
Щоби кожна клітина - кохання покров.

Я Тобою приручена до самозречень.
Я - зітхаю Тобою. І дихаю - теж.
Я читаю листи Твої без заперечень,
Розгортаю сувій благодатей без меж.

Так. Чотири стіни. Але не самотиння.
Лиш в люстерках старих б'є печаль амальгам.
Я чекаю - віками. Довічне терпіння.
І слухняне повторення завчених гам.

Хоч страшною війною задимлено шибку,
Я у Небо дивлюсь крізь приручений страх.
І журливо спіральні сприймаю похибки,
І тримаюсь гнізда, як довірливий птах.

Хай лякають потопи. Регочуть ворони,
Я - блаженно іду під Твою охорону!


на фото - авторка 5 вересня 2024 р. на бульварі Котляревського, м. Київ