Мій отчий дім заріс полинем ,
Кує Зозуля щось пророче,
Як хмари набрякають очі,
Ось-ось, і дощик хлине.
А Я іду, іду по скалах,
Крізь безодні, по вершинах.
Душа ще юна, не устала
Козацька кров тече по жилах.
Чарують звуки тишини…
І хмари по небу несуться,
То може зорі посміхнуться
Й Мені з своєї далини…
Синє небо і волошки
Дайте років ще хоч трошки
Розміняю рай небесний
На мій рідний край чудесний.
Розменяю рай
© Copyright: Владимир Тертышник, 2023
Свидетельство о публикации №123042906942
Свидетельство о публикации №123042906942
Рецензии