Хутка доба злічила сірих птах -
від літніх гнізд злітають в сивий простір,
теплом черкнувши по скляних дротах,
сухий останок струшуючи з брості.
Кривавить горобина, каже слід.
Вже чути нагорі вертепні слави.
Мороз крадеться яром, вічний дід,
тріщить під ним зчорнілий кущ жилавий.
2020/XII/25
* * *
Де сага дощова рождає спів сирени
й сахається вогню поодинокий цар,
читає молитви у мир благословенний -
злітають пломінці на стрітенний стожар.
А мир навперебій вигадує спасіння,
в сурму жалобну дме, розгублений сурмач.
У росянім вікні на Божій волосині
тріпоче пломінець дитинного "пробач".
2021/I/8
Рiздвяне
© Copyright: Светлана Павликова, 2022
Свидетельство о публикации №122111907743
Свидетельство о публикации №122111907743
Рецензии