Я вибудую вiрш iз камiнцiв, або Стежки i рими

Я вибудую вірш із камінців.
Я вибудую вірші із бруківки.
Вірш створю зі сльозинки по щоці.
Із кореня, із листя, із верхівки.

Я створю вірш з жіночої руки,
яка тримає каву в філіжанці,
про пальчики, що, мов рядки, тонкі
й ціловані – на заздрість коліжанці.

А потім вірші – з зустрічей, з розлук.
І завжди вірші, безумовно, – з квітів.
І ще один рядок – то серця стук.
І сам я – вірш, бо вірш – мій сенс на світі.


Рецензии