Життя минуле дорікає невисказаними словами,
недосконалою любов'ю і незавершеним віршем.
І я шукаю чорну кішку, що перебігла поміж нами,
і розштовхала нас плечима, якщо у кішки є плече.
І як же хочеться всі втрати і всі слова недосконалі
на плечі кішки перекласти і хижо зиркнути їй вслід,
неначе кішки чорні кроки закреслили діагональю
все світле, радісне і чисте в житті – вперед на сотні літ.
Життя... Слова... І чорна кішка, котра насправді може бути
і сірою, і вся із плямок, і білою, як чистий сніг.
Ті кішки бігають і ходять між нас, і кроків їх не чути.
А потім громами лунають всі кроки тих котячих ніг...
Чорна та iншi нашi кiшки
© Copyright: Миклош Форма, 2022
Свидетельство о публикации №122101104262
Свидетельство о публикации №122101104262
Рецензии