Вірш мучив мене, мов комар, – невловимий, та чутний.
Здавалося, ось він, але лиш здавалося це.
Вірш був у моєму житті невловимо присутній.
Та я не писав, я долоні поклав на лице,
неначе сховатись хотів од незнаного вірша,
неначе я вірша незнаного знать не хотів.
Я знаю цей стан: знаю я, що хтось інший напише
всі вірші, які я не встиг, всі, що я не зумів.
А цей, кровопивець малий, трикатренний і хитрий,
кружляв наді мною, допоки добився свого...
Жартую, сміюсь над собою, бо вірш – це повітря,
це свіже повітря, це кисень для серця мого...
Вiрш мучив мене, мов комар
© Copyright: Миклош Форма, 2022
Свидетельство о публикации №122070502728
Свидетельство о публикации №122070502728
Рецензии