І чому не зробила щасливим мене її врода?
Не зробили щасливим мене її риси тонкі?
Не понесла у вирій щасливий та бистрая вода?
Та даремно лунають мої запитання дзвінкі.
Що ж тут винно? Чи хто? Я? Вона? Разом? Чи поокоремо?
В чомуcь не поступились? А може, й не треба було?
Може, й добре, що ми по життю вже не поруч ідемо?
Може, й добре, що спільне майбутнє за вітром пішло?
...А вродлива настільки була – подих перехопило.
Милуватись – щомиті, і жити щасливим. Та ні.
І чогось в її вроді забракло, і не пощастило.
Видно, врода її призначалась, на жаль, не мені.
I чому не зробила щасливим мене ii врода?
© Copyright: Миклош Форма, 2022
Свидетельство о публикации №122063003884
Свидетельство о публикации №122063003884
Рецензии