Маяк
Він височить: кремезний, сильний, дужий,- Край скелі, ніби ту, свою кохану, обійняв...
Стоїть навік, щоби спасати людскі душі, Неначе бог його туди, з небес, послав! Стоїть: і в день, і в ніч, та все палає-
Пульсує наскрізь світло, ніби серце маяка...
Й кохана ніжна, мила жінка, завжди знає, Що вбереже, й надалі, сердце моряка! Рве дужий вітер, на шматки, вітрила,-
Кидає догори, на хвилях, кораблі...
Та світло маяка - неначе дужі крила, Підхоплять вчасно, та повернуть до землі! Й поміж людей, таке іще буває -
Горять, палають серцем за других... Чужу біду, на відстані, він відчуває, Його впізнають зразу: зрячі й тисячі сліпих!
08 квітня 2015 р
Віталій Косенко
Маяк
© Copyright: Виталий Косенко, 2021
Свидетельство о публикации №121120703571
Свидетельство о публикации №121120703571
Рецензии