По самые гланды
Пиляв Іван. Плював, і матом,
Якогось Славу поминав.
Він гнав (словесно) і на владу,
І на Петра й на Вовку гада,
Епітети такі дібрав,
Що аж в сусіда в‘яли вуха
Сусід Іванів слухав, слухав,
А потім (хай би йому грець)
Пішов ріллею, навпростець.
Та й каже Орест до Івана:
- Вже скоро рай у нас настане,
Казав на форумі Гарант.
Він як Мойсей. Пошле нам ману,
Бо в нього посилать - талант!
Орест кубами не газує,
Він валянки на ноги взує,
Жупан вдягне, та й ляже спать.
Прийшла, говорять, в нас Європа,
Та щось в Європі мерзне вухо,
Бо в мізки люблять нас їгать.
Іван скрутив Оресту дулю:
- Тобі Оре;сте вже каструля,
По самі плечі наповзла.
Тебе в Європу слали рачки,
Що б ти полями на карачках
У європейця щось узяв.
Несеш ти Оресте гарячку,
І дідько твої мізки вкрав.
Куб газу вже як пів зарплати,
А газ вражини купувати?
Борщі варить! У глотку йде?
А дизель в танки! Не коробе?
За голову себе потрогай,
Бо та вже скоро відпаде.
©Шишикін Олександр.
Свидетельство о публикации №121110802101