Сталась мить, що потрібно було
розійтись в різні боки...
Тут ні символів жодних,
ні жодних метафор нема.
Ми устигли пліч-о-пліч пройти
щойно лічені кроки,
але далі я йтиму один,
далі – йтимеш сама.
Не абияка, скажем серйозно,
сімейна подія:
просто ми мали встигнути
у протилежні місця.
Але... Бачив би хтось,
як здригнулись твої теплі вії...
Але... Бачив би хтось,
як здригнулися наші серця...
Озирались на кожному кроці –
буквально як діти.
Озирались... Махали, як діти,
хоча мали йти...
Розлучались на мить,
а здалося – не зможем прожити
у обіймах безжальної,
мов небуття,
самоти...
Мить
© Copyright: Миклош Форма, 2021
Свидетельство о публикации №121030602379
Свидетельство о публикации №121030602379
Рецензии