Не люблю, коли людей не видно...
Містом йдеш – немов у сні страшнім.
І перед людьми незручно, стидно:
чом самого кинули вони?..
Не люблю, коли не видно храмів:
попід небом – жодного хреста...
А як бачу хрест під небесами –
вже душа людськая не пуста...
Не люблю, коли нема любові...
Не люблю, коли – в щасливу мить –
не пускаєш радості назовні
і душа самотністю болить...
Свидетельство о публикации №121030408941