Я вже знаю, про що напишеш,
і про ще не напишеш, знаю...
Ні інтриги, ні таємниці,
жодних загадок тут нема.
Я задовго іще до вірша
вже стражданням твоїм страждаю,
щоби ти у рядках відвертих
не залишилася сама.
Ти лише зрозуміла тему,
і примружились вперше очі,
ти лише зрозуміла відстань
від останніх до перших слів,
а у мене вже серце б'ється,
так тобі співчувати хочу,
я тобі співчуттям відвертим
посприяти завжди хотів.
А буває, що вірш покликав,
але так і лишився в мріях,
ти страждаєш, ти розгубилась,
ти безпомічна, ти мовчиш...
Я читаю в очах коханих
всі рядки, як лиш я і вмію,
і кажу, що твій погляд ніжний –
він і є – кращий в світі вірш...
Вiрш про найкращий вiрш
© Copyright: Миклош Форма, 2021
Свидетельство о публикации №121022500431
Свидетельство о публикации №121022500431
Рецензии