Понад церквою, понад хрестом – може метр, чи два, –
розліталися чорні птахи, мов заблукані душі,
наче душі заблудні щось мучить, щось – грішнеє – душить,
і кричать у неспокої чорні нелюдські слова.
Попід церквою, попід малим і великим хрестом,
ходять люди, малі і великі, чимдуж і поволі,
носять люди у душах своїх свої світлії долі,
і не чують птахів, а слова всі – з Ісусом Христом.
Між людьми і птахами – є відстань, не знаю, яка:
тільки світлий мій Боже – єдиний, хто відстань ту знає...
Я не вірю у чорних птахів – я на білих чекаю,
а над чорними птахами – світла хмаринка легка...
Понад церквою, понад хрестом...
© Copyright: Миклош Форма, 2021
Свидетельство о публикации №121013102417
Свидетельство о публикации №121013102417
Рецензии
Ох какое сильное!.. Миклош... я не знаю, не представляю, как Вы видите такие образы?!.. "чорні птахи, мов заблукані душі"
Под впечатлением!.. очень, очень!!! Спасибо!
Елена Транковская 01.02.2021 00:01 • Заявить о нарушении
Под впечатлением!.. очень, очень!!! Спасибо!
Елена Транковская 01.02.2021 00:01 • Заявить о нарушении