Мрieться жити у мiстi, де живуть поруч усi друзi
Я знаю, що така мрія – надмірно наївна, але мріяти – хто заборонить?
Хто заборонить бути наївним мрійником і тішити себе веселками ілюзій?
Коли ми мріємо щиро, нам не завадять навіть досвіду перепони.
Я кликав би друзів щодня і щовечора до моєї малесенької хатинки.
Нам ніколи б не було сумно, тому що ми вміємо життю радіти.
Хто не має змоги зайти надовго – забіжить-заскочить на мить, на хвилинку.
Головне, що тієї миті ми б раділи одне одному, мов діти.
Чи розповідати друзям про мою наївну мрію, і не знаю навіть.
Моя мрія повинна лишатися моєю, бо кожен має бути у мріях – вільним...
Мені просто дуже хочеться зустрічатися з друзями і читати їм вірші віч-на-віч.
І я пишу вірші друзям – про вірші і друзів,
адже між віршами і друзями – стільки спільного...
Свидетельство о публикации №121010500236