Мальви і любисток коло хати,
І мама на порозі все сидить,
Не перестану їй пісень співати,
Не перестану маму я любить.
А край воріт пишається калина,
Й тополя пнеться вгору, десь увись,
Збирається у мами вся родина,
І завжди так було у нас колись.
Стелиться барвінок нашим садом,
Духмяно пахне м’ята під вікном,
Прикрашений наш сад ще й виноградом,
Смарагдовим повитий полотном.
Збереглась в коморі стара скриня,
Можливо, це родинний оберіг,
Вона, немов реліквія-святиня…
І той старий дубовий ще поріг.
Зберегла татова криниця,
До неї шлях з дитинства мій проліг,
А хата – не палац, але світлиця.
До мами йду з далеких я доріг.
Так щоразу лину я до неньки,
Щоби її рідненьку обійнять.
Вона навіки в моєму серденьку,
За неї буду Господа благать.
04.02.2020 р.
В серцi навiки
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2020
Свидетельство о публикации №120020405575
Свидетельство о публикации №120020405575
Рецензии