Ви пам’ятаєте, які були солодкі,
Які яскраві, сповнені життя,
Такі чудові, різнокольорові,
Затьмарили вам розум почуття?
Ви пам’ятаєте, як ви тоді п’яніли,
Як голос пропадав від хвилювань?
Як, ви забули? Як, скажіть, зуміли?
Своїх не виправдали сподівань.
Якою б мить солодкою не була,
І як тоді не вирували б почуття.
Ця мить пройшла, вона минула,
І канула кудись у небуття.
Як шкода те, що спогади згасають,
Мов ті зірки, коли світанок мчить.
І потім вже не так яскраво сяють,
Бо час не поважає кожну мить.
Так, згодом усі спогади тьмяніють,
Немов парфум втрачають аромат.
І вже вони не радують, не гріють,
Такий, на жаль, у часу результат.
Не думайте, живіть та ризикуйте,
І проживайте весь момент сповна.
Всміхайтеся, печальтеся, цілуйте.
Бо кожна мить як золота вага.
***
© Copyright: Малёнкина Эн, 2019
Свидетельство о публикации №119022507641
Свидетельство о публикации №119022507641
Рецензии