А ти мені враже отут не кажи,
Про то, що життя поламаєш,
А я не біжу, а я не спішу,
А свій час та марно ти гаєш.
Борись, не борись,
Воюй, та убийсь,
Убийся війною продажний,
І нею зморись,
І нею втопись,
Не в крові людській,
А у власній.
А ти враже тут мені не кажи,
Що я не встигаю робити,
Тобі, грізний кат,
Та серед вражди
Твоєї померти, не жити.
І б'є тебе зло,
Ненависть твоя,
І б'є тебе каторжно втома,
Оставиш мої і землі й края,
Багатою в себе я дома.
Чи пісня оце, а чи це печаль,
Чи може сарказм чи з іроній,
Рядки за рядком, одного, ой жаль,
Коротке життя... та історій
Прожитих отут писати й співать,
Та лише про щастя і квітнуть,
Мені молодіть, щоби все встигать,
Тобі, чорний враже, загинуть.
Борись, не борись
© Copyright: Ангелина Длинка, 2018
Свидетельство о публикации №118121105103
Свидетельство о публикации №118121105103
Рецензии