Голубi батька очi

Голубі батька очі
Проводжали в дорогу,
Вже дорогу омили
Неутішні дощі...
Не пошли мені, доле,
Відчай злий і тривогу,
На поріг вийди, батьку,
Зустрінь дочку хутчіш.
Не питай мене, батьку,
Чом заплакані очі,
Не питай мене, батьку,
Сива чому коса,
Золоту мою косу
Взимку вкрила пороша,
Тобі дочка-лебідка
Шле любов в небеса...
Вибачай, батьку, вітру,
Що не висушив очі,
Вибачай злим туманам,
Що на плечі лягли, -
Вітерець клопітливий
Звеселить мене хоче...
А любов твою внуки
У серцях зберегли.
Попроси, батьку, вітра,
Мою втому прогнати,
Прикажи вороженькам,
Миттю скласти клинки,
Ти навчав мене, батьку,
Як обіду прощати,
бо зміюка підступна,
злих людей язики.
Ти провів батьку юність
на фронтах у тривозі,
вже тоді ти потомкам
Іван воїн служив,
не дав ворогу злому
нам зустрітись в дорозі,
своїм подвигом славним
внукам шлях освятив.
Пам"ятаю я батьку,
ті ласкаві словечка,
що коханої дочці
ти завжди промовляв,
не потрібно питати,
чом заплакані очі,
чому дочка лебідка
смуток в квіти вплела...
22 жовтня. 1998р.