Маяк

Полум"яніють прагнення сердець,
провівши крізь роки в надійну пору,
де завжди поруч і твердиня, й міць,
де з віри й слави височить опора.

Натхнення повна, соком мирних днів,
звитяг нових, і намірів служити,
тому великому, що в зрілості віків,
знову зросте, і знову буде жити.

У творчих спорах нових авторів,
у цінностях духовних, в сплеску прагнень,
якими сповнений, вперед іти хотів,
щоб кожен день прожитий став не марним.

Й коли на мить появиться сльоза,
чи знову серед бід забракне духу,
в ранкових росах заблищить коса,
під корінь краючи усе вороже.

Повисне, мов підрізаний будяк,
і сумнів, і гординя, й злая змова,
дорогу вкаже на путі маяк,
віднайдену в неоціненну пору.

То, інше, заблукає й не знайде,
подорожуючи крізь відстані та втому,
цю душу, що крізь мороки пройде,
і стане світлом в благодатнім домі.

Щоби усівшись за одним столом,
де сіль та хліба кругла паляниця,
з добра черпали, не з пекучих втом,
з любов"ю та повагою на лицях...