Як були ми малi

Як були ми малі,
То в просторі рожевім,
Розплітались гірлянди
Червоних троянд,
І в уяві стрімкій,
В небесах кришталевих,
З коней-хмар білогривих
Влаштували парад.
Там суничні поля,
Там замріяні доли,
І Натхнення та Вірність
Незмінно живуть,
Там був перший наш крок
До щасливої долі,
Там нестримним потоком
Мрії-казки пливуть...
Перший спалах Кохання
У ніжному серці,
Білий сніг на траві –
Сніг квітучих садів,
...Як були ми малі,
То жили на веселці,
І безмежно любили
Землю наших дідів.
Пам’ятаю бабусі
Натруджені руки,
А дідусь посміхався
В рушниках на стіні,
Не зістарився він,
Молодим та веселим
Залишивсь назавжди,
Бо поліг на війні.
...Понесем крізь життя
Березовий світанок,
Чисті роси там п’є
Вічний дух сподіванок,
Там Надія живе,
І від краю до краю
По сліпучих лугах
Мрія птахом літає...
...Як були ми малі,
То жили на веселці,
Й пронесли крізь роки
Веселковеє серце...
1999Р.