Минає день,мина і вечір,
І наступає темна ніч,
І ловить знов мене за плечі
І розмовляє віч-на-віч.
Знедавна-ти моя подруга,
І найрідніший вірний друг…
Лише в тобі-моя заслуга,
Бо замикаєш чорний круг.
Ніщо нікому не сказати,
І не довіритись у тім,
Чому душа так прагне свята,
І не іде зі мною в дім.
Я знаю,важко зрозуміти,
Чом туга серце заступа…
Душа болить,та треба вміти,
Таке вже то,моє життя.
Чом спогади картають душу?
Чому ж ви мучите мене?
Сама себе дурити мушу…
Та не забуть мені тебе.
Розмова сам-на-сам
© Copyright: Мария Кирилова-Лукавецкая, 2018
Свидетельство о публикации №118012103670
Свидетельство о публикации №118012103670
Рецензии