Марево життя
І ніч розтвориться в пітьмі,
І марево сумних пісень
Тобі не звалиться до ніг.
Все- годі, серце, сумувати,
Бо відлік часу відступив.
Іди, душа,теплом співати,
Вагання розум припинив
.
А я живу! А я надіюсь!
І душу людям відкрива.
Дивлюсь на сонце, чуть замріюсь,
Ні…я не та уже, не та.
Я буду радість дарувати,
Беріть, мені її не жаль.
Я буду вранці знов вставати,
І розганяти низку хмар.
Я віджену осінню стужу,
Зі сну,із серця, із душі.
Теплом леліяти, мов ружу,
Співать омріяні пісні.
Радій, душа, ми знову разом!
Здолаємо пітьму в собі,
Хай не дзвенить громадним басом,
Бо ми не ті уже…не ті!
Впускаю я весну у двері-
Заходь, і будем святкувать
Народження нової мрії…
Я справлюся, і буду знать,
Що радість – це підтримка рідних,
Це шепіт моря у душі…
А щастя вибирає гідних…
Спішу до вас я- гожі дні!
Свидетельство о публикации №118012103404