Ви чуєте? Он там співа душа.
Так тихо,так душевно і самотньо.
Вона про почуття розповіда,
Коли летить до неба і в безодню.
Коли співають очі в самоті-
Не можна позабути це видіння.
В тім погляді є бриз морський,
І шлях до неба,висоти терпіння.
А серце відчували,як співа?
Коли вдиха повітря повні груди
Наповнює тепло і радість всюди,
А смутку і печалі вже нема.
Я бачила,коли співа сльоза.
Вона,прозора й чиста,мов джерельце…
Та пісня падає в життя озерце,
І дотик смутку її відчува.
А музику волосся ви пізнали,
Коли у вітрі коси ви ховали…
Як арфи струнами перебира,
І коси лагідно у такт співа.
Людина мовчки може теж співати.
Бо настрій самотужки охопля,
Він щастям і теплом нас звеселя…
Так хочеться біди й грози не знати!
Роздуми
© Copyright: Мария Кирилова-Лукавецкая, 2018
Свидетельство о публикации №118012003968
Свидетельство о публикации №118012003968
Рецензии