А я живу,забувши втому,
Ступаю впевнено вперед!
Іду,сміюсь,радію всьому-
Таке життя,хоч і не мед.
По-різному життя кидає
То близько,то за небокрай.
Та тільки ясне сонце знає
Де зупинись,а де заграй.
Нам доля всім дала завдання-
Живи,твори,навчи,пізнай…
Коли вставати спозарання,
Коли назавжди світ пізнай.
Тоді життя, таке барвисте,
Такий нам уторує шлях.
То солодко,то урочисто,
То важко,лячно,що аж жах.
Терпи…Бо все колись минає,
І радість тугу знов мина.
Господь ретельніше ховає,
Бо він нас краще пізнава.
Отак живу,забувши втому,
Не озираючись назад…
Завжди радію світу цьому..
Життя-це вічний водоспад.
Натхнення
© Copyright: Мария Кирилова-Лукавецкая, 2018
Свидетельство о публикации №118012003429
Свидетельство о публикации №118012003429
Рецензии