Вдає,що не бачить син сліз материнських,
Що рікою течуть по щоках.
Вдає,що не чув зовсім слів материнських,
І болю не чув в її щирих словах.
Вдає,що все знає і все розуміє,
Що герой він сьогодні на свому коні.
Та не відає син,що він творить і діє,
Що матері серце,немов у вогні.
Вдає,що він сам в житті всього добився,
Що тут материнських заслуг не було.
Не збагнув зовсім син,що він так помилився,
Й сиві пасма за це вкрили мамі чоло.
Немов пеленою затягнуті очі,
Й зізнатись не хоче,що він неправий,
Що в мами були з ним недоспані ночі,
Й вперше болю завдав,коли був ще малим.
Та мама єдине у Господа просить:
Щоб з очей пелену сину швидше він зняв.
Біль роками у серці своїм мама носить,
Та словами син маму,як і завше,вбивав.
18.12.2017 р.
Вда, що не бачить син сл з материнських
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2017
Свидетельство о публикации №117121805171
Свидетельство о публикации №117121805171
Рецензии