У мене обрiю нема...
А є далеко дім високий.
Його – не обрій – бачить око.
Лиш дім. Лиш ранок. Лиш пітьма.
І знаю ж, що за певний час –
за півгодини, чверть години –
почнеться мить нової днини,
вже згас зірок іконостас.
Підносить сонце промінь свій –
ні, не з-за обрію – з-за дому...
Щось дуже є міське у тому,
що я не бачу обрій мій...
Свидетельство о публикации №117031002501
Нет горизонта в городах,
а есть сплошные небоскребы,
есть лишь дома – хоть пялься в оба.
Ландшафт под утро – дом впотьмах.
Но знаю я – придёт момент,
вот, не часы уже – минуты,
встает заря из ниоткуда,
и гаснет звездный позумент
Хоть из-за дома – но встает!
Но душу мне не очень тешит…
Урбанизации издержки –
жить, и не видеть окоем…
Ландрасек Пшукни 11.03.2017 06:07 Заявить о нарушении