Лист до мами

 Йде весна,  ось... чуєте , мамо:
Як  крижинки хрустять під ногами.
Тане сніг, гомонить дітвора.
Жаль, мені,  що вас з нами нема…
Мамо, ви любили завжди
Прокидатися вранці –з птахами
Набирали з криниці води,
Наче скарб щоразУ діставали…
...Вже чекаємо  з вирію птахів
Ластів‘ їну  веселу сім‘ю
Що жила у вас в клуні під дахом…
Вас нема, забарились, чому?
Мамо, люба, чекали на вас
всі тваринки, що тут у дворі
Прислухались, вдивлялись весь час,
І шукали ваші ручки малі.
Берегине, ви все берегли,
Ви не знали ніколи спочинку,
І молились за нас , як могли,
Віддаючи себе частинку.
Усміх був завжди веселковий
І світилась чиста душа...
Не почую вже вашої мови,
Що голубить і нас колиса.
На коліна стаю перед вами:
Мамо, люба, пробачте, простіть!
Як же жаль, що немає вас з нами,
Що не буде ваш голос  бриніть…
Це від вас навчилась співати:
В піснях є  радість й печаль.
Буду Бога завжди прославляти
І молитись за вас. Плачу...жаль...