Людмила Юферова. Декабрьский вечер
Автор: Людмила Юферова, Украина
В переводе с украинского языка Инессы Соколовой
ДЕКАБРЬСКИЙ ВЕЧЕР
Внезапно серый вечер постарел,
Румяный край небес во тьме растаял...
А теплый свет от желтых фонарей
Тускнее стал: такая мгла густая.
Вечерний звон затих на небесах.
Туман и зори – дивное на свете!
И укачавшись на ветвях-весах,
На плечи тополей улёгся ветер.
Декабрь промок, но к шалостям привык:
То снег, то дождь, а то тепла довольно,
И полная луна – как Божий лик
В молочно-золотистом ореоле.
На горизонте, что под ночь распух,
Застряли тучи – снежные обозы…
Бросая по округе лёгкий пух,
Зима идёт, зовя к себе морозы.
Я растопила печь, придя домой…
И шоколадку отыскала к чаю…
Есть капля грусти в чашечке пустой...
Ты знаешь, как тебя мне не хватает.
Оригинал, http://www.stihi.ru/2013/12/22/10937 – на странице автора Люмилы Юферовой
ГРУДНЕВИЙ ВЕЧIР
Раптово сірий вечір постарів,
Рожевий небокрай в пітьмі розтанув...
Жовтаве світло теплих ліхтарів
Напилося імлистого туману.
Вечірній дзвін втопився в небесах.
Туман і зорі – неповторний витвір!
Гойдаючись на вітах-терезах,
На руки осокору влігся вітер.
Розмоклий грудень бавитися звик:
То сніг, то дощ, а то тепла доволі,
І повний місяць, ніби Божий лик,
В молочно-золотому ореолі.
На горизонті, що під ніч розпух,
Застрягли сірі хмари-сніговози...
Розхриставши легесенький кожух,
Зима йде в поле кликати морози.
А я вже вдома і топлю плиту...
У мене шоколадка є до чаю...
І капа сум у чашечку пусту...
Ти знаєш, як тебе не вистачає...
Свидетельство о публикации №116121704695