Я недавно писав: «І коли перестану чекати»...
Це помилка, наївність. Я вибачусь. Прошу простить.
Я уже не спроможний чекання моє перервати.
Це – у мені назавжди. Моє. Це – життя, а не мить.
І у всіх дзеркалах, де мої відбиваються очі,
Я чекаю твоїх вічно чорних, одвічно коханих очей.
І це все не тому, що позбавитись пам'яті хочу.
А тому, що я й досі дивлюся на себе з-за твоїх плечей...
Я уже не припиню чекати на тебе, ніколи.
Це не хрест, не Голгофа. Це щастя, яке не збіжить.
Це мені не неволя, це просто на те – Божа воля.
Це такі особливості щастя, в яких мені жить...
Деякi особливостi щастя
© Copyright: Миклош Форма, 2016
Свидетельство о публикации №116083105059
Свидетельство о публикации №116083105059
Рецензии