В сел народилась...

В селі народилась…в селі  я жила…
Пригадую те,як малою була.
Урови,Томнатик і Погарь,що  в нас…
Малою бувала я всюди не раз.

Корови я пасла,шукала гриби.
Облазила всі  я могилки й  горби.
Мадяра смажила,бульбу пекла
Й дивилась корова щоби не втекла.

За коровою брала я книжку читать.
І дуже частенько я брала в’язать.
І  в дощ і у вітер  я пасла корів.
Димом від себе гнала комарів.

Не було ноутбуків й планшетів тоді…
Дивились на зорі на небі вгорі.
За димом погоду могли визначать…
І ягоди часто ходила збирать.

В неділю до церкви на Службу я йшла
 І з дому я квіти в святиню несла.
По обіді у Бовкоти йшли ми гуртом,
А ввечері в клуб всі на танці гуртом.

Збиралися ми на природі усі:
Дівчата і хлопці,мами й татусі.
Зоводили ми пісню на всі голоси
Й відлуння це йшло  у село й у ліси.

Тепер матюки тільки  чуємо скрізь
Й недопалків всюди збереться ще віз…
Згадаєш роки ті і серце щемить…
Та біда,що не в змозі нічого змінить..

Єдине-це в мене від Бога є дар
Писати вірші,як писав наш Кобзар,
Передати пером і творити добро
Й завжди пам’ятать своє рідне село.

Стараюсь у пам’яті все зберігать,
Щоб навіть онукам про це розказать.
Не соромлюсь того ,що в селі  я росла
Й до роботи привчена  я змалку  була.

Ось такою росла  я в  Карпатськім селі
І вбила собі від тоді в голові:
Куди б не поїхала й де б не жила,
Людиною буду я ,є  і була.


   12.08. 2016 р.